Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на
                невизначений строк, з ініціативи працівника

     Працівник має право розірвати трудовий договір,  укладений на
невизначений строк,  попередивши про це власника або уповноважений
ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про
звільнення з роботи за  власним  бажанням  зумовлена  неможливістю
продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення
чоловіка або  дружини  на  роботу  в  іншу  місцевість;  вступ  до
навчального  закладу;  неможливість проживання у даній місцевості,
підтверджена медичним висновком;  вагітність; догляд за дитиною до
досягнення  нею  чотирнадцятирічного  віку  або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або
інвалідом  I  групи;  вихід  на  пенсію;  прийняття  на  роботу за
конкурсом,  а  також  з  інших  поважних  причин),   власник   або
уповноважений  ним  орган  повинен  розірвати  трудовий  договір у
строк, про який просить працівник.
     Якщо працівник   після  закінчення  строку  попередження  про
звільнення не залишив роботи і  не  вимагає  розірвання  трудового
договору, власник або уповноважений ним орган не вправі  звільнити
його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на  його  місце
запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства  не
може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
     Працівник   має   право  у  визначений  ним  строк  розірвати
трудовий  договір  за   власним   бажанням,   якщо   власник   або
уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,  умови
колективного  чи  трудового  договору.
( Стаття  38 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 5584-09
від 17.01.80,  N 6237-10 від 21.12.83,  N  7543-11  від  19.05.89;
Законами N 871-12 від 20.03.91,  N 3694-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР
від 19.01.95, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

     Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору
                з ініціативи працівника

     Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23)  підлягає
розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або
інвалідності,  які перешкоджають виконанню  роботи  за  договором,
порушення  власником  або  уповноваженим ним органом законодавства
про працю,  колективного  або  трудового  договору та у  випадках,
передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.
     Спори про    дострокове    розірвання    трудового   договору
вирішуються  в  загальному  порядку,  встановленому  для  розгляду
трудових спорів.
( Стаття 39 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95 )

Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час

     За погодинною системою оплати праці робота в  надурочний  час
оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
     За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час
виплачується  доплата  у  розмірі  100  відсотків  тарифної ставки
працівника   відповідної   кваліфікації,   оплата   праці    якого
здійснюється  за  погодинною  системою,  -  за  всі  відпрацьовані
надурочні години.
     У разі  підсумованого  обліку  робочого  часу  оплачуються як
надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час
в обліковому періоді,  у порядку, передбаченому частинами першою і
другою цієї статті.
     Компенсація надурочних   робіт   шляхом  надання  відгулу  не
допускається.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  263/95-ВР
від 05.07.95; в редакції Закону N 357/96-ВР від 10.09.96 )

    Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні

     Робота у святковий і  неробочий день (частина четверта статті
73) оплачується у подвійному розмірі:
     1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
     2) працівникам,  праця  яких  оплачується  за  годинними  або
денними ставками,  -  у  розмірі  подвійної  годинної  або  денної
ставки;
     3) працівникам,  які одержують місячний оклад,  -  у  розмірі
одинарної  годинної або денної ставки зверх окладу,  якщо робота у
святковий і неробочий день  провадилася  у  межах  місячної  норми
робочого часу, і в розмірі подвійної годинної  або  денної  ставки
зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
     Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години,  фактично
відпрацьовані у святковий і неробочий день.
     На бажання працівника, який працював у святковий і  неробочий
день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
( Стаття 107  із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91 )

    Стаття 108. Оплата роботи у нічний час

     Робота у нічний час (стаття  54)  оплачується  у  підвищеному
розмірі,  встановлюваному  генеральною,  галузевою  (регіональною)
угодами та  колективним  договором,  але  не  нижче  20  відсотків
тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
( Стаття 108 із змінами, внесеними згідно із  Законами  N  3694-12
від 15.12.93, N 357/96-ВР від 10.09.96 )

Глава III

                         ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

     Стаття 21. Трудовий договір

     Трудовий  договір  є  угода  між  працівником   і   власником
підприємства,  установи,   організації   або   уповноваженим   ним
органом  чи фізичною  особою,  за  якою  працівник  зобов'язується
виконувати  роботу,   визначену   цією   угодою,   з   підляганням
внутрішньому  трудовому  розпорядкові,  а  власник   підприємства,
установи, організації  або  уповноважений  ним  орган  чи  фізична
особа зобов'язується виплачувати працівникові  заробітну  плату  і
забезпечувати  умови  праці,  необхідні  для   виконання   роботи,
передбачені законодавством  про  працю,  колективним  договором  і
угодою сторін.
     Працівник   має   право   реалізувати   свої   здібності   до
продуктивної і творчої праці шляхом укладення  трудового  договору
на одному або одночасно на декількох підприємствах,  в  установах,
організаціях,   якщо   інше   не    передбачене    законодавством,
колективним договором або угодою сторін.
     Особливою формою  трудового  договору  є  контракт,  в  якому
строк його дії, права,  обов'язки  і  відповідальність  сторін  (в
тому  числі  матеріальна),  умови  матеріального  забезпечення   і
організації праці працівника, умови розірвання  договору,  в  тому
числі дострокового, можуть встановлюватися  угодою  сторін.  Сфера
застосування контракту визначається законами України.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12  від
20.03.91,  N  263/95-ВР  від  05.07.95,  N  1356-XIV  (  1356-14 )
від 24.12.99 )
(  Офіційне  тлумачення  частини  третьої статті 21 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 12-рп/98 ( v012p710-98 ) від 09.07.98 )

    Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні
                трудового договору

     Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
     Відповідно до Конституції України ( 888-09 )  будь-яке  пряме
або  непряме  обмеження  прав  чи встановлення прямих або непрямих
переваг при укладенні,  зміні  та  припиненні  трудового  договору
залежно від походження,  соціального і майнового стану, расової та
національної  приналежності,  статі,  мови,  політичних  поглядів,
релігійних  переконань,  членства  у  професійній спілці чи іншому
об'єднанні громадян,  роду і характеру занять, місця проживання не
допускається.
     Вимоги щодо віку,  рівня освіти,  стану  здоров'я  працівника
можуть встановлюватись законодавством України.
( Стаття 22 із змінами,  внесеними згідно із Законами N 871-12 від
20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 )

          Стаття 24. Укладення трудового договору

     Трудовий договір укладається,  як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим:
     1) при організованому наборі працівників;
     2)  при  укладенні  трудового договору про роботу в районах з
особливими  природними  географічними  і  геологічними  умовами та
умовами підвищеного ризику для здоров'я;
     3) при укладенні контракту;
     4) у  випадках,  коли  працівник   наполягає   на   укладенні
трудового договору у письмовій формі;
     5) при укладенні трудового договору з  неповнолітнім  (стаття
187 цього Кодексу);
     6)  при  укладенні  трудового  договору  з  фізичною  особою;
     7) в інших  випадках,  передбачених  законодавством  України.
     При  укладенні  трудового  договору  громадянин  зобов'язаний
подати  паспорт  або інший документ,  що посвідчує особу,  трудову
книжку,  а  у  випадках,  передбачених  законодавством,  -   також
документ   про  освіту  (спеціальність,  кваліфікацію),  про  стан
здоров'я  та  інші  документи.
     Укладення трудового   договору   оформляється   наказом    чи
розпорядженням   власника   або   уповноваженого  ним  органу  про
зарахування працівника на роботу.
     Трудовий договір вважається укладеним і тоді,  коли наказ  чи
розпорядження   не  були  видані,  але  працівника  фактично  було
допущено  до  роботи.
     Особі, запрошеній на роботу в порядку  переведення  з  іншого
підприємства,   установи,   організації   за    погодженням    між
керівниками  підприємств,  установ,  організацій,  не  може   бути
відмовлено в укладенні трудового договору.
     Забороняється укладення  трудового  договору  з громадянином,
якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана  за
станом здоров'я.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  7543-11
від 19.05.89; Законами N 3694-12 від  15.12.93,  N  374/97-ВР  від
19.06.97, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

     Стаття 24-1. Реєстрація трудового договору

     У разі  укладення  трудового  договору  між   працівником   і
фізичною  особою  фізична особа повинна у тижневий строк з моменту
фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати  укладений
у  письмовій  формі трудовий договір у державній службі зайнятості
за місцем свого проживання у  порядку,  визначеному  Міністерством
праці та соціальної політики України.
(  Кодекс  доповнено  статтею  24-1 згідно із  Законом  N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )