[Герб України]                             

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                     Про громадянство України

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 13, ст.65 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 2508-IV   ( 2508-15 ) від 05.04.2005, ВВР, 2005, N 20, ст.277
  N 2663-IV   ( 2663-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 30, ст.408
  N 1014-V    ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
  N 3575-VI   ( 3575-17 ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.77
  N 4652-VI   ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
  N 5459-VI   ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682
  N 5492-VI   ( 5492-17 ) від 20.11.2012, ВВР, 2013, N 51, ст.716
  N  957-VIII (  957-19 ) від 28.01.2016, ВВР, 2016, N  9, ст.93 }

     Цей Закон  відповідно  до  Конституції України ( 254к/96-ВР )
визначає правовий зміст громадянства України,  підстави і  порядок
його набуття та припинення,  повноваження органів державної влади,
що беруть участь у вирішенні питань громадянства України,  порядок
оскарження  рішень  з  питань  громадянства,  дій чи бездіяльності
органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

                             Розділ I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термінів

     У цьому Законі  нижченаведені  терміни  вживаються  в  такому
значенні:

     громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і
Україною,  що  знаходить  свій  вияв  у  їх  взаємних  правах   та
обов'язках;

     особа - фізична особа;

     громадянин України - особа, яка набула громадянство України в
порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами
України;

     іноземець - особа,  яка не перебуває в громадянстві України і
є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

     особа без громадянства - особа,  яку жодна держава відповідно
до свого законодавства не вважає своїм громадянином;

     законні представники       -       батьки,       усиновителі,
батьки-вихователі,   прийомні   батьки,   патронатні   вихователі,
опікуни,   піклувальники,  представники  закладів,  які  виконують
обов'язки  опікунів  і  піклувальників; ( Абзац сьомий статті 1 із
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 2663-IV ( 2663-15 ) від
16.06.2005 )

     дитина - особа віком до 18 років;

     реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття
особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом
у відповідні облікові документи;

     проживання на  території  України  на  законних  підставах  -
проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають
у  паспорті  громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку
про постійну чи  тимчасову  прописку  на  території  України,  або
зареєстрували на території України свій національний паспорт,  або
мають посвідку на постійне чи тимчасове  проживання  на  території
України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні;

     безперервне проживання  на  території  України - проживання в
Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах
не  перевищував  90  днів,  а  в  сумі  за  рік  - 180 днів.  Не є
порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон
у службове відрядження,  на навчання, у відпустку, на лікування за
рекомендацією відповідного  медичного  закладу  або  зміна  особою
місця проживання на території України;

     зобов'язання  припинити   іноземне  громадянство  -  письмово
оформлена заява іноземця про те,  що в разі  набуття  громадянства
України  він припинить громадянство (підданство) іншої держави або
громадянства (підданства) інших держав і  протягом  двох  років  з
моменту  набуття  ним  громадянства  України  подасть документ про
припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств
(підданств)  інших  держав  до  органу,  що  видав  йому тимчасове
посвідчення  громадянина  України;  ( Абзац дванадцятий статті 1 в
редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

     незалежна  від  особи  причина  неотримання   документа   про
припинення  іноземного  громадянства  -  невидача  особі,  в  якої
уповноважені органи держави її громадянства (підданства)  прийняли
клопотання  про  припинення  іноземного громадянства (підданства),
документа про припинення громадянства (підданства) у  встановлений
законодавством  іноземної  держави  термін  (за винятком випадків,
коли особі було відмовлено у припиненні громадянства  (підданства)
чи протягом двох років від дня подання клопотання,  якщо термін не
встановлено,  або відсутність у  законодавстві  іноземної  держави
процедури  припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо
така процедура не здійснюється або вартість оформлення  припинення
іноземного  громадянства  (підданства)  перевищує половину розміру
мінімальної заробітної плати,  встановленого законом в Україні  на
момент,   коли   особа   набула   громадянство  України;  (  Абзац
тринадцятий  статті  1 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від
16.06.2005 )

     законні джерела  існування  -  заробітна плата,  прибуток від
підприємницької  діяльності  або  власності,  пенсія,   стипендія,
аліменти,   соціальні   виплати   та  допомога,  власні  фінансові
заощадження  або  фінансова  допомога  від  членів  сім'ї,   інших
фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи;

     міжнародний договір  України - міжнародний договір,  згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

     декларація  про   відмову   від   іноземного  громадянства  -
документ,  у якому іноземець,  який  узяв  зобов'язання  припинити
іноземне  громадянство  і  в  якого  існують  незалежні  від нього
причини   неотримання   документа   про   припинення    іноземного
громадянства  (підданства)  або іноземних громадянств (підданств),
засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави
або  громадянств  (підданств)  інших  держав; ( Абзац шістнадцятий
статті 1 в редакції Закону N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

     декларація  про відмову особи,  якій надано статус біженця  в
Україні  чи  притулок  в  Україні,  від  іноземного громадянства -
документ, у якому іноземець, якому надано статус біженця в Україні
чи  притулок  в  Україні,  засвідчує свою відмову від громадянства
(підданства) іншої  держави,  що  відповідно  до  Закону   України
"Про  біженців"   ( 2557-14 )   вважається  країною  громадянської
належності;  (  Статтю  1  доповнено  абзацом  згідно  із  Законом
N 2663-IV ( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

     декларація про   відсутність   іноземного   громадянства    -
документ,   в   якому  особа  повідомляє  про  відсутність  у  неї
іноземного  громадянства  (підданства) або громадянств (підданств)
з  обґрунтуванням  причин такої відсутності; ( Абзац вісімнадцятий
статті  1  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 2663-IV
( 2663-15 ) від 16.06.2005 )

     {  Абзац дев'ятнадцятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

     тимчасове посвідчення громадянина України  -  документ,  який
посвідчує  особу  і  підтверджує  її  належність  до  громадянства
України.

Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Стаття 16. Відповідальність іноземців і осіб без громадянства
Іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

У К А З
                        ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

     Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових
                 актів та набрання ними чинності
{ Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
      N 1327/97 від 04.12.97
      N 1235/98 від 10.11.98
      N 399/2004 ( 399/2004 ) від 08.04.2004
      N 589/2004 ( 589/2004 ) від 28.05.2004
      N 824/2005 ( 824/2005 ) від 19.05.2005
      N 102/2007 ( 102/2007 ) від 12.02.2007
      N 199/2007 ( 199/2007 ) від 12.03.2007 }

  { Дію Указу зупинено  на період  до відкриття першого засідання
    Верховної Ради України VI скликання в частині,  що стосується
    офіційного оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради
    України,  згідно з Указом Президента  N 607/2007 ( 607/2007 )
    від 05.07.2007 }

  { Дію  Указу  відновлено в  частині,  що  стосується офіційного
    оприлюднення  законів  та  інших актів Верховної Ради України
    у  зв'язку  з  відкриттям   першого  засідання Верховної Ради
    України VI скликання,  згідно з Указом Президента  N 607/2007
    ( 607/2007 ) від 05.07.2007 }

     З метою       впорядкування      офіційного      оприлюднення
нормативно-правових актів,  що їх приймають Верховна Рада України,
Президент України,   Кабінет   Міністрів   України,   забезпечення
регулювання суспільних  правовідносин  на  основі  чинних   актів,
запобігання перекрученням  їх змісту,  визначення порядку набрання
ними чинності,  відповідно до статті 57,  частин  другої та п'ятої
статті 94,   частини   другої   статті  102   Конституції  України
( 254к/96-ВР )  п о с т а н о в л я ю:

     1. Установити,  що закони України,  інші акти Верховної  Ради
України, акти  Президента  України,  Кабінету Міністрів України не
пізніш як  у  п'ятнадцятиденний  строк  після   їх   прийняття   у
встановленому   порядку   і   підписання  підлягають  оприлюдненню
державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
     Офіційними друкованими виданнями є:
     "Офіційний вісник України";
     газета "Урядовий кур'єр".
(  Частина  друга  статті 1 в редакції Указу Президента N 399/2004
(  399/2004  )  від  08.04.2004,  із  змінами,  внесеними згідно з
Указами  Президента  N  589/2004  (  589/2004  )  від  28.05.2004,
N 824/2005 ( 824/2005 ) від 19.05.2005 )
     Офіційними   друкованими   виданнями,   в  яких  здійснюється
офіційне  оприлюднення  законів  та  інших  актів  Верховної  Ради
України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради
України".   (   Статтю   1  доповнено  частиною  згідно  з  Указом
Президента N 589/2004 ( 589/2004 ) від 28.05.2004 )
     Офіційним  друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне
оприлюднення  законів,   актів   Президента   України,   є   також
інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України" (далі
-  "Офіційний  вісник  Президента  України"). { Статтю 1 доповнено
частиною  згідно  з  Указом Президента N 102/2007 ( 102/2007 ) від
12.02.2007 }
     Акти Верховної  Ради  України,  Президента України,  Кабінету
Міністрів України  можуть  бути  в   окремих   випадках   офіційно
оприлюднені через телебачення і радіо.
      {   Частину  шосту  статті  1  виключено  на  підставі  Указу
Президента N 199/2007 ( 199/2007 ) від 12.03.2007 }

     2. Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані  в  інших
друкованих виданнях   лише   після   їх   офіційного  оприлюднення
відповідно до статті 1 цього Указу.
     Нормативно-правові акти,   опубліковані  в  інших  друкованих
виданнях, мають  інформаційний   характер   і   не   можуть   бути
використані для офіційного застосування.

    3.  Громадяни,  державні  органи,   підприємства,   установи,
організації під час здійснення своїх  прав  і  обов'язків  повинні
застосовувати закони України, інші акти  Верховної  Ради  України,
акти   Президента   України   і   Кабінету   Міністрів    України,
опубліковані  в  офіційних  друкованих  виданнях  або  одержані  у
встановленому порядку від органу, який їх видав.