постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                    від 29 січня 2003 р. N 117
                               Київ

           Про Єдиний державний автоматизований реєстр
                 осіб, які мають право на пільги

         { Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
           N 1402 ( 1402-2003-п ) від 04.09.2003
           N  907 (  907-2004-п ) від 13.07.2004
           N 1441 ( 1441-2004-п ) від 28.10.2004
           N  180 (  180-2006-п ) від 22.02.2006
           N  729 (  729-2009-п ) від 17.07.2009
           N  397 (  397-2011-п ) від 13.04.2011
           N   35 (   35-2012-п ) від 25.01.2012
           N  429 (  429-2014-п ) від 10.09.2014 }

     З  метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги
за     соціальною     ознакою     Кабінет     Міністрів    України
п  о  с  т  а н о в л я є: ( Вступна частина із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 907 ( 907-2004-п ) від 13.07.2004 )

     1. Запровадити Єдиний державний автоматизований реєстр  осіб,
які мають право на пільги (далі - Реєстр).

     2. Затвердити  Положення про Єдиний державний автоматизований
реєстр осіб, які мають право на пільги, що додається.

     3. Міністерству соціальної політики:

     забезпечити  включення  до  Реєстру  інформації про осіб, які
мають  право на пільги за соціальною ознакою відповідно до Кодексу
цивільного  захисту  України  (  5403-17  ),  Законів України "Про
статус   ветеранів   війни,   гарантії   їх  соціального  захисту"
(  3551-12  ),  "Про  основні засади соціального захисту ветеранів
праці та інших громадян похилого віку в Україні" ( 3721-12 ), "Про
статус  ветеранів  військової служби, ветеранів органів внутрішніх
справ  і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР ),
"Про   реабілітацію   жертв   політичних   репресій   на  Україні"
(  962-12  ),  "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які
постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), "Про
міліцію"   (   565-12   ),   "Про  соціальний  і  правовий  захист
військовослужбовців  та членів їх сімей" ( 2011-12 ), "Про освіту"
( 1060-12 ), "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ),
"Про  прокуратуру"  (  1789-12  ),  "Про  Службу  безпеки України"
(  2229-12  ), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" ( 32/95-ВР ),
"Про захист рослин" ( 180-14 ), "Про основи соціальної захищеності
інвалідів   в   Україні"  (  875-12  ),  "Про  жертви  нацистських
переслідувань"  (  1584-14  ), "Про Державну кримінально-виконавчу
службу  України"  (  2713-15  ), "Про Державну службу спеціального
зв'язку  та  захисту інформації України" ( 3475-15 ), "Про охорону
дитинства"  (  2402-14  ),  "Про  соціальний  захист  дітей війни"
(  2195-15  ),  "Про  культуру"  (  2778-17 ), Основ законодавства
України  про  охорону  здоров'я  (  2801-12 ), статті 48 Гірничого
закону  України ( 1127-14 ) і пенсіонерів за віком; { Абзац другий
пункту  3  в  редакції  Постанови  КМ  N  397  (  397-2011-п ) від
13.04.2011;  із  змінами,  внесеними  згідно з Постановою КМ N 429
( 429-2014-п ) від 10.09.2014 }

     {  Абзац  третій  пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ
N 397 ( 397-2011-п ) від 13.04.2011 }

     { Абзац четвертий пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ
N 397 ( 397-2011-п ) від 13.04.2011 }

     {  Абзац  п'ятий  пункту 3 виключено на підставі Постанови КМ
N 397 ( 397-2011-п ) від 13.04.2011 }

     надавати  інформацію,  що  міститься  в  Реєстрі, центральним
органам  виконавчої  влади  для забезпечення надання пільг особам,
які  мають  на них право, з дотриманням вимог Законів України "Про
інформацію"   (  2657-12  )  і  "Про  захист  персональних  даних"
(  2297-17  ).  { Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ
N 429 ( 429-2014-п ) від 10.09.2014 }
{  Пункт  3  із  змінами,  внесеними  згідно  з Постановою КМ N 35
( 35-2012-п ) від 25.01.2012 }

     4.  Органам,  закладам  і  установам  Міністерства внутрішніх
справ,   Державного  департаменту  з  питань  виконання  покарань,
Державної   податкової   адміністрації,   Міністерства   з  питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської   катастрофи,  Міністерства  оборони,  Міністерства
освіти  і  науки, Служби безпеки, Міністерства культури і туризму,
Міністерства    аграрної    політики,    Міністерства    вугільної
промисловості,  Міністерства  палива  та  енергетики, Міністерства
охорони здоров'я передати управлінням праці та соціального захисту
населення  районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних
адміністрацій,   структурним   підрозділам   з   питань  праці  та
соціального  захисту  населення  виконавчих  органів  міських  рад
інформацію  про  осіб,  які  мають  право  на пільги за соціальною
ознакою,   перебувають  або  перебували  на  обліку  у  зазначених
органах,  закладах  і  установах.  ( Постанову доповнено пунктом 4
згідно  з  Постановою КМ N 1441 ( 1441-2004-п ) від 28.10.2004, із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 180 ( 180-2006-п ) від
22.02.2006 )

     Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ

     Інд. 26

                                          ЗАТВЕРДЖЕНО
                             постановою Кабінету Міністрів України
                                   від 29 січня 2003 р. N 117

                            ПОЛОЖЕННЯ
               про Єдиний державний автоматизований
              реєстр осіб, які мають право на пільги

     1. Єдиний  державний  автоматизований реєстр осіб,  які мають
право на пільги (далі - Реєстр),  -  автоматизований  банк  даних,
створений  для  забезпечення  єдиного  державного  обліку фізичних
осіб,  які  мають  право на пільги за соціальною ознакою згідно із
законами  України  (далі - пільговики). { Абзац перший пункту 1 із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 180 ( 180-2006-п ) від
22.02.2006 }

     Реєстр  складається  з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства
соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь
праці  та  соціального  захисту  населення  обласних, Київської та
Севастопольської  міських  держадміністрацій,  управлінь  праці та
соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та
Севастополі  держадміністрацій,  структурних  підрозділів з питань
праці  та соціального захисту населення виконавчих органів міських
рад.  {  Абзац  другий  пункту  1  із  змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 35 ( 35-2012-п ) від 25.01.2012 }

     2. До Реєстру включається така інформація: загальні відомості
про  пільговика (прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць, рік
народження,  ідентифікаційний  номер у Державному реєстрі фізичних
осіб  -  платників податків та інших обов'язкових платежів, адреса
зареєстрованого   місця   проживання  (або  за  рішенням  комісій,
утворених  місцевими  держадміністраціями  та  органами  місцевого
самоврядування  відповідно  до  пункту  4 Положення, затвердженого
постановою  Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848
(  848-95-п  ) (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 76; Офіційний вісник
України, 1997 р., число 39, ст. 17; 2000 р., N 5, ст. 178), адреса
фактичного  місця проживання), склад сім'ї, характеристика житла),
реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а
також  категорія  пільговика, перелік пільг, на які він має право,
інформація про те, якими пільгами він реально користується.
{  Пункт  2  із змінами, внесеними згідно з Постановами  КМ  N 907
(   907-2004-п  )  від  13.07.2004,  N  180  (  180-2006-п  )  від
22.02.2006, N 729 ( 729-2009-п ) від 17.07.2009 }

     3. Управління   праці   та   соціального   захисту  населення
районних,    районних    у    містах    Києві    та    Севастополі
держадміністрацій,   структурні   підрозділи  з  питань  праці  та
соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі
- уповноважені органи):

     організовують збирання,     систематизацію    і    зберігання
зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації  та  забезпечують
її  автоматизоване  використання для контролю за відомостями,  які
подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для
розрахунків за надані пільговикам послуги;

     ведуть облік   пільговиків   шляхом   формування  на  кожного
пільговика  персональної  облікової   картки   згідно   з   формою
"1-пільга",     в     якій     використовується     індивідуальний
ідентифікаційний номер пільговика у  Державному  реєстрі  фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

     вносять до  Реєстру  відповідні  уточнення  у  разі  визнання
такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів,
на підставі яких пільговики отримують пільги;

     надають консультації     пільговикам,     підприємствам    та
організаціям, що надають послуги.

     4.  Уповноважені  органи  з дотриманням вимог Законів України
"Про  інформацію"  (  2657-12  ) і "Про захист персональних даних"
(  2297-17  )  мають  право:  {  Абзац  перший пункту 4 в редакції
Постанови КМ N 429 ( 429-2014-п ) від 10.09.2014 }

     отримувати від  пільговиків  документи,  що  підтверджують їх
право на пільги;

     проводити перевірку достовірності поданих документів;

     отримувати  відомості  від  пільговиків,  а також від органів
виконавчої влади, де перебувають на обліку пільговики, підприємств
та  організацій,  що  надають   послуги,   житлово-експлуатаційних
організацій та   державних  органів  реєстрації  актів  цивільного
стану,  зокрема про осіб, які померли, на паперових та електронних
носіях в установленому форматі з питань,  пов'язаних з формуванням
та  веденням  Реєстру;  {  Абзац  четвертиий  пункту  4 в редакції
Постанов   КМ   N  907  (  907-2004-п  )  від  13.07.2004,  N  180
( 180-2006-п ) від 22.02.2006 }

     використовувати під час наповнення Реєстру інформацію з інших
баз  даних щодо персоніфікованого обліку осіб,  які мають право на
пільги;  {  Абзац  п'ятий  пункту  4 в редакції Постанови КМ N 180
( 180-2006-п ) від 22.02.2006 }

     надавати  інформацію,  яка міститься в Реєстрі, підприємствам
та організаціям,  що надають послуги,  на запити  та  в  межах  їх
компетенції, а також органам виконавчої влади та органам місцевого
самоврядування  з  метою надання пільг, передбачених законодавчими
актами,  пільговикам.  { Пункт 4 доповнено абзацом шостим згідно з
Постановою  КМ  N  180  ( 180-2006-п ) від 22.02.2006; із змінами,
внесеними  згідно  з  Постановою  КМ  N  429  (  429-2014-п  ) від
10.09.2014 }

     Розголошення отриманої уповноваженими органами інформації про
пільговика   без   його   згоди   забороняється,   крім  випадків,
передбачених законодавством.

     5. Для включення до Реєстру  інформації  про  пільговика  він
подає  уповноваженому  органу  копії  документів, що підтверджують
право  пільговика  та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням
оригіналів   цих   документів),   копію   довідки  про  присвоєння
ідентифікаційного  номера  у  Державному  реєстрі  фізичних осіб -
платників  податків  та  інших  обов'язкових  платежів, пред'являє
паспорт  та  надає інформацію про характеристику житла та послуги,
щодо  отримання  яких він має пільги та реально ними користується.
{ Абзац перший пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами
КМ N 1441 ( 1441-2004-п ) від 28.10.2004, N 180 ( 180-2006-п ) від
22.02.2006, N 429 ( 429-2014-п ) від 10.09.2014 }

     У сільській  місцевості  пільговик  подає зазначені документи
(копії документів),  пред'являє оригінали документів та паспорт, а
також  надає  інформацію  виконавчому  органу сільської,  селищної
ради.   Виконавчий   орган   приймає   подані   документи   (копії
документів),  перевіряє відповідність поданої копії документа,  що
підтверджує  право  на  пільги,  його  оригіналу,  фіксує   надану
інформацію   та   реквізити   паспорта  пільговика  і  передає  їх
відповідному уповноваженому органу.

     У разі   коли   пільговик   з   поважних   причин   (хвороба,
інвалідність тощо) самостійно не може звернутися до уповноваженого
органу, цей орган вживає заходів до включення інформації про нього
до Реєстру. { Абзац третій пункту 5 із змінами, внесеними згідно з
Постановою КМ N 180 ( 180-2006-п ) від 22.02.2006 }

     Якщо  під  час наповнення Реєстру використовується інформація
з інших баз  даних  щодо  персоніфікованого  обліку  громадян,  до
Реєстру  включається  інформація про пільговика без його особистої
участі (за винятком інформації,  що міститься у Державному реєстрі
фізичних   осіб   -   платників  податків  та  інших  обов'язкових
платежів).  {  Пункт  5  доповнено  абзацом згідно з Постановою КМ
N 180 ( 180-2006-п ) від 22.02.2006 }

Державний герб України

                                                                                                   

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. Справа № 804/6107/13-а           Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача  - Панащенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом          ОСОБА_1 

до                     Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про                     визнання протиправними дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань, компенсації 50 -ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні услуги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 13658 грн. 77 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

22.05.2014 року ухвалою суду замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року у задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовлено. 26.03.2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову від 11.07.2013 року скасовано та задоволено позов частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2014 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

З огляду на зазначене, в даному випадку, суд розглядає дану справу в частині вищевказаних позовних вимог.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом № 81- ос від 30.05.2012 року позивач з 31.05.2012 року був звільнений зі служби за пп.5 п. 99 «Положення про проходження служби особами рядового і навчальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 21.07.2005 року. Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки, а саме, виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку, ненадану матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп. Крім того, позивачу жодного разу не було надано пільги гарантовані Законом України «Про правові засади цивільного захисту», у зв'язку з чим, позивач просить компенсувати 50  відсотків від суми заборгованості, що утворилась за три роки та складає 1885 грн. 30 коп.

У судовому засіданні позивач позов  підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що твердження позивача стосовно не надання відпустки тривалістю 40 календарних днів та невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення не відповідає дійсності. Рапорти на щорічну відпустку та на матеріальну допомогу не були отримані відповідачем та не мають відповідної резолюції начальника Головного управління. На засіданні атестаційної комісії позивач на питання щодо надання відпустки зазначив, що відпустка йому не потрібна і йому необхідно найскоріше звільнення. Позивачу також роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства матеріальна компенсація за не використану відпустку не передбачена. Вищезазначене  зафіксовано  протоколом атестаційної комісії № 6 від 29.03.2012 року та листами бесідами від 29.03.2012 року в яких роз'яснено позивачу всі його права, а також зазначено про відсутність претензій з боку ОСОБА_1 Крім того,  відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 447 від 10.06.2008 року компенсація за невикористану щорічну відпустку не передбачена відповідно до норм діючого законодавства. Щодо невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань зазначено, що таку допомогу надають лише у випадку використання щорічної відпустки від якої позивач відмовився. Крім того, виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань були призупинені листом Державної інспекції техногенної безпеки № 36/9/6277 від 13.08.2012 року. Щодо стягнення  з відповідача компенсації 50-ти відсоткової заборгованості за жилу площу та комунальні послуги, відповідачем зазначено, що  нормами діючого законодавства передбачено  отримання знижки за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, при цьому, сума грошового забезпечення позивача за останні шість місяців складала 2880 грн. 46 коп., що перевищує суму до якої застосовується соціальна пільга. Крім того, позивач не звертався до відповідача з письмовим рапортом про надання пільги на комунальні послуги. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку з чим,  просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов  підлягає частковому  задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, наказом  № 81-ос від 30.05.2012 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступника начальника відділу нагляду за новобудовами м. Дніпропетровська управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області, звільнено зі служби у запас Збройних сил України за пп. 5 п.99 (через сімейні обставини), з 31.05.2012 року.

Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено належних виплат та компенсацій позивачу, позбавлено позивача  права на щорічну відпустку, не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

Судом встановлено, що позивач має частину невикористаної щорічної відпустки за 2012 рік тривалістю 17 днів, компенсація за які в день звільнення не була надана позивачу.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналогічна правова норма закріплена у ст. 24 Закону України «Про відпустки».

З огляду на вищевикладені норми права, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку, а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною  бездіяльність відповідача  щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки протиправною та стягнення компенсації  за невикористану частину щорічної відпустки, яка складає 17 календарних днів  в сумі 1530 грн. 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої  матеріальної  допомоги на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією МВС від 31.12.2007  № 499 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.17.1. вищевказаної  Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно із п. 2.17.3. Інструкції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

З системного аналізу викладеного вбачається, що законодавець пов'язує виплату  допомоги на оздоровлення з єдиною підставою - вибуття в чергову відпустку.

Оскільки, судом встановлено, що позивач від використання щорічної відпустки відмовся, суд доходить висновку, що підстави для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення відсутні, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації - 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., суд доходить висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 120  Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), знижка у розмірі 50 відсотків плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках незалежно від форми власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартості палива, у тому числі рідкого, у межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення, надається:

- особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей, які перебувають на їх утриманні;

- батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків;

- особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків, та членам їхніх сімей.

Зазначені пільги надаються особам, визначеним у частині першій цієї статті, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

При цьому, суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., оскільки позивачем не було дотримано порядок оформлення вказаної пільги, будь - яких доказів звернення до відповідача щодо отримання пільги на комунальні послуги суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральній (немайновій) шкоді надано дефініцію, відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода: може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її  заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З метою з'ясування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наступні елементи: вину державного органу, наявність моральної шкоди та причинно-слідчий зв'язок між незаконними діями державного органу та завданою моральною шкодою, які в даному випадку відсутні.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та поведінкою відповідача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 160 - 162, 167  КАС України,  суд, -

                                                 

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки протиправною.

Стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, яка складала 17 календарних днів  в сумі 1530 грн. 17 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять гривень сімнадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.     

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 30.06.2014 року.

Суддя                  (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 30.06.2014 року Суддя   З оригіналом згідно Помічник судді                                  М.В. Дєєв                                    М.В.Дєєв    Т.С.Журавель

Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

28 січня 2015 року справа № 804/6107/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Мельника В.В.

                    суддів:                     Юхименка О.В.  Нагорної Л.М.

за участю секретаря:          Лащенка Р.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/6107/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/6107/13-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013  року у справі №804/6107/13-а скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 31 травня 2012 року по 20 жовтня 2012 року (включно). В іншій частині позову - відмовлено. 

17 липня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№38490/14 надійшла заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), в якій останній просить роз'яснити, яку суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 31 травня 2012 року по 20 жовтня 2012 року (включно), належить стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1.

Позивач обґрунтовує заяву про роз'яснення судового рішення тим, що при видачі виконавчого листа Дніпропетровським окружним адміністративним судом не зазначено суму, яку належить стягнути з відповідача, та, як наслідок, через відсутність конкретної суми стягнення Державна казначейська служба не може виконати постанову суд.

Сторони по справі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного розгляду заяви, колегія суддів у відповідності до ч.3 ст. 170 КАС України ухвалила проводити розгляд заяви про роз'яснення судового рішення за відсутності представників осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої позивачем заяви, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/6107/13-а не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи зі змісту даної норми слід зазначити, що роз'яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз'ясненню підлягає судове рішення у разі, якщо незрозуміла його резолютивна частина та без роз'яснення якої ускладнюється його виконання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України однією із складових частин постанови суду є резолютивна частина, в якій зазначається висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інші правові наслідки ухваленого рішення; строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Враховуючи те, що резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/6107/13-а є зрозумілою та відповідає вимогам статті 163 КАС України, а обставини, викладені в заяві позивача про роз'яснення не передбачені ст. 170 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав дня задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.160, 165, ст.170 КАС України, суд,-

                  УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі №804/6107/13-а - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                 Головуючий суддя:                                                            В.В.Мельник

                                      Суддя:                                                                         О.В.Юхименко

                                      Суддя:                                                            Л.М. Нагорна

Державний герб України
      ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 березня 2015 року                              м. Київ                                       В/800/1026/15

   Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

                                                           Рецебуринського Ю.Й. - доповідача,

                                                                      Амєліна С.Є.,

                                                                     Головчук С.В.,

                          Ємельянової В.І.,

                         Ситникова О.Ф.,
перевіривши заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,

                                                                             ВСТАНОВИВ:

          У лютому 2015 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області подало до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року в зазначеній справі.

          В   обґрунтування   неоднакового   застосування   судом  касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах відповідач послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2013 року (К-29171/09), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року (В/800/4725/14), ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року.

    Відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

          Разом    із     заявою     Головне   управління   Державної   служби    України  з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області подало клопотання про поновлення строку звернення із даною заявою.

          З наданих заявником матеріалів вбачається, що заява про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року, згідно дати поштового штемпеля на конверті, надіслана 16 лютого 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

          В обґрунтування пропуску строку відповідач вказує, що лише 13 лютого 2015 року отримав доступ до сайту Єдиного державного реєстру судових рішень. Доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення встановленого законодавством строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення не надано.

            За  таких   обставин,    клопотання   Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про поновлення строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року задоволенню не підлягає.

         Частиною    третьою  статті    238    Кодексу  адміністративного   судочинства

України  встановлено, що заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.                       

         Крім     того,    заявник      порушує       питання     про    перегляд    постанови

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року.

          Згідно приписів частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

          За  змістом   цієї    норми,   Верховний   Суд  України  переглядає лише судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, тобто такі, що постановлені за наслідками касаційного провадження, тому правових підстав для перегляду постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року немає.

    Керуючись статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                                        У Х В А Л И В :

       Відмовити Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області в поновленні строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2014 року.

    Заяву Головного управління Державної  служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної  служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними залишити без розгляду.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді                                                                                   Ю.Й. Рецебуринський

          С.Є. Амєлін
          С.В.Головчук
          В.І.Ємельянова
                                                                                                                О.Ф.Ситников

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року                               м. Київ                              К/800/50987/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді  Пасічник С.С. , Швець В.В. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетроській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетроській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетроській області з вимогами про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014р. позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, стягнуто з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, яка складала 17 календарних днів, в сумі 1530 грн. 17 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять гривень сімнадцять копійок), в  задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2014р. апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014р. у справі №804/6107/13-а залишено без руху та надано відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги: надання документу про сплату судового збору у розмірі 950,04 грн. з відміткою установи банку про зарахування суми судового збору у повному обсязі до державного бюджету України.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з норм чинного законодавства, якими встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору, врахував предмет спору у даній справі та межі оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції у даній справі.

У касаційній скарзі представник Головного управління Державної служби України, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і ухвалити нове про встановлення суми судового збору у розмірі 36,54 грн.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

З матеріалів справи встановлено, що наказом  № 81-ос від 30.05.2012 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_2, заступника начальника відділу нагляду за новобудовами м. Дніпропетровська управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області, звільнено зі служби у запас Збройних сил України за пп. 5 п.99 (через сімейні обставини) з 31.05.2012 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду  25.06.2014р. частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, стягнуто з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, яка складала 17 календарних днів в сумі 1530,17 грн., в  задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, крім іншого,  справляється за подання до суду апеляційної  скарги на судові рішення. Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання апеляційної скарги на постанову суду у справі за позовом майнового характеру сплачується  судовий збір у розмірі 50% ставки обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 4 Закону за подання апеляційної скарги на постанову суду у справі за позовом немайнового характеру сплачується  судовий збір у розмірі 50% ставки, яка підлягала сплаті за подання адміністративного позову немайнового характеру, що становить на момент подання апеляційної скарги.

Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду у адміністративній справі  сплачується за кожну позовну вимогу і розмір судового збору визначається виходячи зі змісту заявлених позовних вимог (майнового або не майнового характеру).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд у даній справі обґрунтовано врахував,  що заявником апеляційної скарги (відповідачем) постанова оскаржується в частині задоволених судом позовних вимог, а тому разом з апеляційною скаргою відповідачем повинно бути надано суду документ про сплату судового збору у розмірі за подання апеляційної скарги по рішенню суду першої інстанції за позовними вимогами немайнового та майнового характеру.

Правильними є також висновки суду про те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється лише позивач у спорах, що випливають із трудових правовідносин і будь-якою нормою цього Закону не передбачено звільнення відповідача від сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на рішення адміністративного суду, яке постановлено за позовними вимогами, які пов'язані з трудовими правовідносинами.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетроській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач                                                     Кочан В.М.

         

          судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 16 жовтня 2014 р. № 563

ПОРЯДОК
проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”

1. Цей Порядок визначає механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади” (далі - перевірка).

2. Перевірка проводиться щодо:

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, ДПтС, Держспецзв’язку, Мінфіну, ДФС, податкової міліції, МВС, ДСНС;