КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 27 квітня 2011 р. №  368-р

Київ

Про схвалення Концепції Загальнодержавної
цільової соціальної програми захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру на 2012—2016 роки

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2012—2016 роки (далі — Програма), що додається.

2. Державним замовником Програми визначити Міністерство надзвичайних ситуацій.

3. Міністерству надзвичайних ситуацій разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити до 1 серпня 2011 р. проект Програми та подати його на розгляд Кабінету Міністрів України.

  Прем’єр-міністр України                                                                            М. АЗАРОВ

Інд.70

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 27 квітня 2011 р. №  368-р

КОНЦЕПЦІЯ
Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру на 2012—2016 роки

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Основною проблемою, на розв’язання якої спрямована Програма, є наявність високого ризику виникнення надзвичайних ситуацій, що становить серйозну загрозу для суспільства і національної безпеки в економічній, соціальній та екологічній сфері.

На сьогодні природне і техногенне становище України характеризується рядом небезпечних факторів.

Внаслідок глобальної зміни клімату та її регіонального прояву почастішали випадки виникнення небезпечних явищ природного характеру, зокрема:

геологічних процесів, у тому числі зсувних, на території майже 200 міст і селищ міського типу та тисячі сільських населених пунктів в усіх регіонах;

гідрогеологічних, у тому числі підтоплень, у зоні впливу яких перебуває більше тисячі населених пунктів;

гідрометеорологічних — надзвичайно сильні опади, шквали, смерчі, урагани, паводки, засухи, сильна спека, крупний град, сильна ожеледь, що спостерігаються в усіх регіонах;

лісових пожеж, які щороку створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій у більшості регіонів.

Вплив шкідливої дії вод спостерігається на 27 відсотках території держави (165 тис. кв. кілометрів), де проживає майже третина населення. Найбільш від повені та паводків потерпає населення гірських та передгірських районів Карпат, де площа половини освоєних схилів піддається впливу зсувних процесів. На 70 відсотках гірських водозборів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях розвиваються селеві явища.

Недостатній рівень прогнозованості повені, паводків і підтоплення, зсувних процесів, утворення карстових провалів, селевих явищ, а також відсутність сучасного цілісного комплексу захисних заходів призводять до щорічних значних збитків в аграрному, промисловому та соціальному секторах економіки, погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища.

В Україні функціонують 22563 потенційно небезпечних об’єкти, аварії на 955 з яких можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації державного або регіонального рівня, а також 1276 хімічно небезпечних об’єктів, які необхідно облаштувати автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Найбільшу небезпеку для населення та навколишнього природного середовища становить незадовільний стан гідротехнічних споруд, хвостосховищ і шламонакопичувачів, що містять відходи виробництва.

Однією з найбільш актуальних проблем є знешкодження не придатних до застосування та заборонених для використання засобів захисту рослин, що належать до особливої групи високотоксичних речовин. На сьогодні перебувають у непридатному стані та не відповідають санітарно-екологічним нормам близько 1430 місць зберігання зазначених речовин.

Рівень технічного та технологічного оснащення гідрометеорологічних підрозділів не відповідає потребам сьогодення. Основними проблемами діяльності зазначених підрозділів є низький рівень справджуваності та обмежені можливості щодо завчасного прогнозування таких стихійних гідрометеорологічних явищ, як катастрофічні зливи, шквали, смерчі, швидкоплинні паводки на гірських річках Українських Карпат та Криму.

Системи централізованого оповіщення населення усіх рівнів не відповідають сучасним вимогам. Відповідна апаратура, яка введена в експлуатацію у 80-х роках минулого століття, вичерпала свій ресурс і морально застаріла. Унаслідок згортання мережі проводового радіомовлення значно зменшилися можливості оповіщення.

Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій здійснюються  на рівні регіональних, галузевих або інших самостійних підсистем, не об’єднаних у єдиний інформаційно-аналітичний комплекс. Загальнодержавну систему моніторингу джерел надзвичайних ситуацій та їх прогнозування у державі не створено.

Рівень матеріально-технічного оснащення сил цивільного захисту, наукового забезпечення заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій не відповідає сучасним вимогам. Понад 80 відсотків одиниць техніки, якою оснащено підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій, перебувають в експлуатації більш як 20—30 років. Відсутня спеціальна техніка для рятування людей на висотних об’єктах та об’єктах підвищеної поверховості.

Застарілий парк авіаційної техніки і відсутність сучасних рятувальних морських суден ускладнюють виконання державою міжнародних зобов’язань щодо проведення авіаційних та морських пошуково-рятувальних операцій  у районах відповідальності України за пошук і рятування.

За період з 2004 по 2010 рік зареєстровано 2216 надзвичайних ситуацій, у тому числі 1196 техногенного, 869 природного та 151 соціального характеру, внаслідок яких постраждало 9572 особи, загинуло 3275 осіб. Матеріальні збитки, завдані надзвичайними ситуаціями, за останні п’ять років становлять близько 9 млрд. гривень.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
необхідності її розв’язання програмним методом

Основними причинами виникнення проблеми є:

невідподність методів та форм проведення робіт з інженерного захисту територій від надзвичайних ситуацій сучасним вимогам;

відсутність комплексного підходу до здійснення запобіжних заходів, невідповідність показників, передбачених державними програмами, реальній потребі;

накопичення відходів виробництва в обсязі, що становить загрозу розповсюдження шкідливих речовин;

зупинення виробництва на окремих об’єктах підвищеної небезпеки, що призвело до порушення господарських і технологічних зв’язків;

обмежене фінансування запобіжних заходів та робіт із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій або його відсутність, та, як наслідок, невиконання відповідних програм у повному обсязі;

невизначеність пріоритетів розвитку цивільного захисту;

моральна застарілість та фізична зношеність переважної більшості засобів вимірювальної техніки, що використовуються гідрометеорологічними підрозділами;

відсутність сучасних автоматизованих технологій проведення спостережень, гідрометеорологічного прогнозування та забезпечення;

недостатній рівень матеріально-технічного оснащення сил цивільного захисту.

Результати аналізу свідчать, що основними причинами незадовільного стану екологічної та техногенної безпеки на території держави є:

відсутність сучасних методів проведення робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

обмежене фінансування зазначених робіт;

недостатній рівень матеріально-технічного оснащення сил цивільного захисту.

Актуальність розроблення і прийняття Загальнодержавної цільової соціальної програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2012—2016 роки (далі — Програма) зумовлена необхідністю підвищення рівня координації дій органів управління, ефективності використання державних коштів та забезпечення матеріально-технічними ресурсами сил цивільного захисту для ефективного розв’язання проблем  захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій, досягнення гарантованого рівня захисту населення і територій від них та розвиток державної системи з протидії надзвичайним ситуаціям передбачає здійснення заходів з:

інженерного захисту територій від надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах і територіях, що характеризуються незадовільним техногенним та екологічним станом;

очищення територій від вибухонебезпечних предметів;

реабілітації територій, забруднених внаслідок військової діяльності;

гідрометеорологічного забезпечення;

проведення матеріально-технічного переоснащення органів управління та сил цивільного захисту;

підвищення ефективності оперативного реагування на надзвичайні ситуації;

наукового забезпечення заходів цивільного захисту.

Мета Програми

Метою Програми є послідовне зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, підвищення рівня безпеки населення і захищеності територій від таких ситуацій.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Першим варіантом розв’язання проблеми є розроблення додаткових та продовження виконання чинних державних програм за видами заходів з протидії надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру (протизсувні, протипаводкові тощо) або з ліквідації наслідків таких ситуацій.

Недоліками зазначеного варіанта є неможливість комплексного розв’язання проблеми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій через недостатній обсяг фінансування та неналежний рівень управління відповідними заходами.

Другий, оптимальний варіант передбачає розроблення загальнодержавної програми, до якої включаються пріоритетні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та заходи чинних програм, які з прийняттям цієї Програми втрачають чинність.

Шляхи і способи розв’язання проблеми,
строк виконання Програми

Проблему передбачається розв’язати шляхом:

формування цілісної системи інженерного захисту територій, населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод;

розроблення схем комплексного протипаводкого захисту територій від шкідливої дії вод, зокрема у басейнах річок Тиси, Дністра, Пруту та Сірету;

створення автоматизованих інформаційно-вимірювальних систем для прогнозування і управління водним стоком;

здійснення комплексу протизсувних та протикарстових заходів;

проведення робіт з берегоукріплення Азовського та Чорного морів;

забезпечення розвитку системи контролю за греблями гідроспоруд;

утилізації не придатних до застосування та заборонених для використання засобів захисту рослин;

приведення дніпровських судноплавних гідротехнічних споруд (шлюзів) у безпечний та екологічний стан, що забезпечить їх надійне функціонування;

створення локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій на 1276 хімічно небезпечних об’єктах, локальних систем оповіщення населення у зонах можливого ураження та персоналу таких об’єктів у разі виникнення аварії;

виконання робіт з розмінування територій та об’єктів від вибухонебезпечних предметів, їх знешкодження;

проведення обстеження земельних ділянок на наявність вибухонебезпечних предметів;

здійснення комплексу заходів щодо реабілітації територій, забруднених внаслідок військової діяльності;

утилізації не придатних для подальшого використання джерел іонізуючого випромінювання;

забезпечення гідрометеорологічних підрозділів технічними засобами, вимірювальною технікою та впровадження у їх діяльність сучасних технологій проведення спостережень і прогнозування;

здійснення заходів щодо вирішення соціальних та інфраструктурних питань гідрометеорологічної діяльності;

проведення технічного переоснащення підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій;

створення на території України необхідної інфраструктури для наближення місць розміщення спеціальної авіації до районів її застосування;

проведення модернізації аварійно-рятувальних підрозділів Державної служби морського та річкового транспорту, Державної автотранспортної служби;

забезпечення підрозділів МВС, Збройних Сил, Адміністрації Державної прикордонної служби матеріально-технічними засобами, які використовуються під час проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

проведення технічного переоснащення з використанням сучасної пожежної техніки та обладнання пожежних підрозділів, що забезпечують відомчу пожежну охорону Державного агентства лісових ресурсів;

підвищення рівня матеріально-технічного оснащення Державної служби медицини катастроф;

створення системи моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій на основі постійно діючих центральних та регіональних координаційних органів;

проведення реконструкції систем централізованого оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації;

утворення сучасних державного та регіональних центрів управління під час надзвичайних ситуацій та пересувних пунктів управління;

наукового забезпечення заходів цивільного захисту.

Програму планується виконати протягом 2012—2016 років.

Очікувані результати виконання Програми,
визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

забезпечити належний рівень безпеки населення, захищеності територій, об’єктів виробництва і соціально-культурної сфери від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

знизити ризик виникнення надзвичайних ситуацій та мінімізувати їх наслідки;

удосконалити механізм проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій;

підвищити ефективність використання коштів, що спрямовуються на здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

здійснити матеріально-технічне переоснащення сил цивільного захисту та підвищити ефективність їх функціонування.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних і
трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а також інших джерел, передбачених законом. Обсяг фінансування уточнюється щороку під час складання проектів державного та місцевого бюджетів на відповідний рік.

Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 24294,641 млн. гривень, з них за рахунок державного бюджету — 20268,541 млн., місцевих бюджетів — 1458,6 млн., інших джерел — 2567,5 млн. гривень.

Виконання Програми не потребує залучення додаткових матеріально-технічних та трудових ресурсів.